Агрессия США. Трамп играет мышцами — Воля
РИА Новости Украина — радиостанция «Голос Столицы»
В Вашингтоне считают, что Северная Корея собирается провести новые ядерные испытания или осуществить пуск баллистических ракет. Поэтому авианосная ударная группа Военно-морских сил США во главе с атомным авианосцем «Карл Винсон» подошла к Корейскому полуострову. Об этом сообщили в американской частной разведывательно-аналитической компании «Стратфор».
В ответ на действия США в Пхеньяне, в свою очередь, заявили, что готовы к войне, которую, по мнению Северной Кореи, стремится начать Вашингтон.
Власти Северной Кореи призвали иностранных журналистов, находящихся в стране, приготовиться к «большому и важному событию, которое состоится в ближайшие дни.
Стоит отметить, что последние спутниковые снимки указывают на то, что КНДР завершила приготовления к возможному новому ядерному испытанию.
Как могут развиваться события в этом случае, а также другой очаг напряженности — ситуацию в Сирии, в эфире радиостанции Голос Столицы проанализоровал политолог-международник, эксперт Украинского института анализа и менеджмента политики Владимир Воля.
(текст публикуется на языке оригинала)
Чого чекати від анонсованої події в Північній Кореї? Про що йдеться?
— Ситуація розвивається на Далекому Сході так, що там дійсно напруга в повітрі все густішає, густішає, густішає… воно аж бринить вже. І тут певною мірою завтра настане момент істини: чи справді Північна Корея проведе якісь випробування, для того щоб отак перед обличчям американської військової машини, перед самим носом махне кулаком. І якщо це станеться, то що буде тоді з обіцянками американських військових і президента Трампа, що вони рішуче відреагують на подальші спроби Північної Кореї з випробуваннями, хоч ядерними, хоч ракетними випробуваннями. А що стосується анонсованої події владою Північної Кореї, то я думаю, що це певний елемент провокування такого: давай, покажи, чи вдариш ти нас, давай, вдар. Тобто чисто момент провокування, щоб потім сказати, що це США винні в тому, що станеться. А що може трапитися? Я цілком припускаю, що можуть трапитися справді випробування якісь — чи то ракетні, чи то ядерні. А може все звестися до якоїсь політичної заяви, визначної, з боку керівництва Північної Кореї, наприклад в тому, що продемонструють всім журналістам міжнародним, яких збирають, вже готові якісь варіанти не просто ядерної зброї обмеженої дії, а в тому числі якісь пускові установки, тобто вже і системи, в тому числі включаючи засоби доставки ядерного заряду на великі відстані. Тобто це така може бути політична демонстрація сили. Хоча я все-таки допускаю, що може виникнути якийсь силовий інцидент. Допускаю. Тому що зараз світ настільки непередбачуваний, неврівноважений і непрогнозований, тобто здатний на якісь нерозумні кроки, що можна очікувати чого завгодно. Але сподіваюсь, що все обмежиться якимись політичними заявами, демонстраціями, парадами…
У чому полягає конфлікт? У бажанні Північної Кореї розвиватися, розвивати свою зброю… задля чого?
— Північна Корея, по-перше, це країна, яка так і залишилася в минулому. Вже немає таких країн, що живуть комуністичною ідеологією, або принаймні практикують комунізм в тому вигляді, в якому він був у 60-70-ті роки ХХ століття. Тобто навіть СРСР 80-тих років, порівняно з Північною Кореєю, це було небо і земля, а тим більше Китай, хоча там при владі офіційно Комуністична партія Китаю, і вони будують соціалізм із китайською специфікою, як казав Горбачов: «соціалізм з людським обличчям», чи «капіталізм з людським обличчям». То от в Північній Кореї час начебто застиг в минулому. І вони, звісно, живучи тією риторикою війни з Південню Кореєю, тобто громадянської війни, яка свого часу відбувалася за дуже посиленої участі багатьох світових держав, фактично там була міжнародна війна — одні підтримували прямо чи опосердковано одну половину Кореї, інші — іншу. І от просто небезпека того, що Північна Корея розробляє ракетні технології і отримала ядерну зброю, саме полягає в тому, що влада Північної Кореї не відмовилася від тієї войовничої агресивної риторики, яка була в минулому ще столітті.
Це територіальні претензії?
— Можна говорити, що територіальні претензії, бо фактично зараз на Корейському півострові існує дві держави. І Північна Корея вважає, що там перемогли їхні ідеологічні противники, на півдні Кореї, і Північна Корея, тобто Корея повинна возз’єднатися, і кожен бачить свій шлях. Північна Корея вважає, що це має бути боротьба за становлення їхнього ладу на всій території корейського півострова, тобто на території всієї Кореї. Але де-факто і де-юре, з точки зору міжнародного права, існує дві держави: КНДР і Республіка Корея. Це дві суверенні держави, визнані, і звісно, що якісь агресивні дії одної по відношенню до іншої вважаються актом агресії.
Цей же конфлікт не виник останнім часом до цього була попередня американська адміністрація, були попередні американські президенти. Як вони реагували на ситуацію з Північною Кореєю?
— Санкції, санкції, ще раз санкції. Там та Корея Північна вже так обкладена санкціями, наприклад, навіть я все менше уявляю, які ще санкції можна запровадити. Там, до речі, запровадили чергову порцію санкцій, що стосується виробничих деяких циклів — ЄС ввів дуякі заборони. Що стосується продовольчого сектору, там багато санкцій торкнулися якраз фінансового сектору, і деяких галузей промисловості, тому виявилося так, що країна недоотримала багато чого від експорту і фактично виник голод. Голод ще виник через те, що значну частину доходів влада Північної Кореї спрямовує не на соціальні програми, а саме на військові розробки, в тому числі ядерну зброю, а це все коштує дуже дорого. Бо все ж таки — це технології, фахівці іноземні, а це все потребує дуже великих коштів. Що стосується минулих можливостей, які не здійснені, модернізації економіки, то там створені були декілька вільних економічних зон, на зразок тих, що були створені раніше в Китаї, але вони фактично не працюють, або працюють в якомусь обмеженому режимі.
У 2013 році китайці активно просували ідею розвитку двох економічних зон, тобто їх розконсервації і переходу на повномасштабний такий розвиток. Але ті всі процеси, які вони там вимальовувалися в 2013 році, до речі, тоді відбувалася процедура завершення передачі влади в Китаї від одної команди іншій, і якраз в той час змінювалася влада в Північній Кореї. І були такі сподівання, що, можливо, китайська влада спокусить остаточно нового корейського керівника, тоді Кім Чен Ін був новим, з європейською освітою західною, тобто, так би мовити, прогресивна людина. І от були сподівання, що китайська влада спокусить остаточно північнокорейську еліту при новому молодому лідері, щоб вони змінили свій курс і почали працювати на збагачення, оці вільні економічні зони й таке інше. Але цього не сталося. Чому не сталося? Дійсно дуже багато у вирішенні північнокорейської проблеми залежить від керівництва Китаю.
От кілька днів тому навіть був дводенний візит лідера КНР Сі Цзінь Піня до США, там вони зустрічалися з Трампом, обговорювали дві головні теми: чи допоможе Китай США у вирішенні північнокорейської проблеми, і майбутнє торговельних відносин Китаю та США. І Трамп навіть після тих переговорів сказав, що він запропонував Китаю більш вигідні торговельні умови, якщо Китай допоможе у вирішенні північнокорейської проблеми. Китай-то не залишиться осторонь цілком, він покаже, що він допомагає, а от на якому етапі розвитку ескалації нинішньої ситуації і як саме відреагує Китай, оце питання.
Тобто головну реакцію на можливі якісь прояви Північною Кореєю військової, наприклад, активності, чи ядерної, чекають саме від США?
— Так. Бо ця доволі експресивна поведінка президента США Дональда Трампа, до речі, вони не так вже і необдумано вчиняють. Припустимо, оце вчора була застосована надпотужна неядерна бомба США в Афганістані, то це якраз була така демонстрація, такий меседж саме Північній Кореї, що дивіться, які у нас є бомби. Це надпотужні бомби, які пробивають укріплення в горах. А де ангари з ядерною зброєю? У горах, тунелі, печери тощо.
А китайці поки що зайняли таку позицію очікувальну. Вони начебто і погоджуються допомогти і навіть запропонували зустрічні пропозиції Штатам, озвучили посилення співробітництва у військовій сфері і т.д., але оце що стосується конкретних сьогоднішніх подій біля корейського півострова, то китайці начебто стали трохи осторонь і дивляться, що буде. І я думаю, що навіть опоненти Трампа в США теж зараз завмерли і очікують, що Трамп зробить якийсь різкий крок, який потім можна використати проти Трампа. Те саме стосується і Росії, і Китаю. Тому що якщо це буде якийсь дуже різкий крок, важкий за наслідками, то тоді їхня вага — Китаю і Росії — в міжнародній політиці автоматично зростає, і ціна їхніх послуг і домовленостей з ними теж може зрости.
Реакція США на військові напруження біля Корейського півострова і в Сирії змінилась з приходом Трампа? Раніше бачили заяви, санкції, обіцянки, занепокоєння, зараз бачимо, що полетіли бомби?
— У термінології психології це називається більш агресивна реакція, коли ракети запустили, тобто коли людина говорить щось, попередження говорить — то одне, а коли вона починає кричати — це вже більш агресивна поведінка, наступальна, а коли вже більш активно починає людина робити або перед кимось махати руками, то це, звісно, прояв агресії. Що стосується реакції США на ці всі гострі, гарячі точки міжнародної політики, звісно, що реакція стала більш активною, можна сказати, агресивною, тому що це активність силова. Уся зовнішня американська політика останніх місяців, я думаю, що найближчі декілька місяців буде виключно проявом або другим планом тих внутрішньополітичних баталій, які розгортались і розгортаються в США. Що стосується, припустимо, цієї ж ситуації з Сирією, про яку ми говорили. З одного боку, треба розуміти, що Трамп сам створив обставини для цієї не дуже доброї ситуації, коли в Сирії 4 квітня відбулась ця хімічна атака. Тут ще питання, що то була за хімічна зброя, розслідування ще не було, воно тільки почалось.
Його можливо адекватно провести?
— Можливо, але тепер складно, бо певний час пройшов, місце злочину контролюється повстанцями. Туди навіть повстанці не допустили слідчих. Але в політичному контексті розгорнулась політична хвиля, яка фактично домінувала, і виглядало так через цю інформаційну хвилю, що це Трамп або повинен відреагувати жорстко, показати, що таке сильна реакція Трампа, на відміну від слабкої реакції Обами. Тут же і Маккейн казав, що треба стукнути, і коли стався цей удар США по сирійській авіабазі урядовій, реакція теж була суперечлива. Одні аплодували стоячи, що молодець Трамп, стукнув-таки по тому Асаду. Маккейн спочатку якось тихо аплодував, а потім сказав: там мало, ще треба стукнути. Хтось із демократів теж аплодував, що силу Америка проявила, Трамп проявив, а хтось сказав, що це ж було порушення Конституції, бо він повинен був би узгодити цей удар з Конгресом. Тобто там декілька таких видів реакції були, які далі можуть використані для того, щоб розгорнути внутрішньополітичну боротьбу, боротьбу з Трампом саме всередині США. Те ж саме стосується північнокорейської програми, до речі. Трамп пообіцяв жорстку реакцію і тепер він просто вимушений показувати жорстку реакцію.
Це не дуже ресурсозатратні способи вплинути на внутрішньополітичну ситуацію в США?
— Ні. Справа в тому, що опоненти Трампа ще до виборів критикували його, в тому числі, вказуючи, що він здатен на якісь непродумані, нерозсудливі кроки в зовнішній політиці, і може перетворити зовнішню політику США, на відміну від розсудливого, стриманого Обами, перетворити своєю нестриманістю, експромтом, непередбачуваністю перетворити зовнішню політику США на суцільну проблему для самих США, і фактично після виборів політична боротьба, політична кампанія в США не зупинилась, вона перейшла в нову якість.
Як інші учасників конфліктів, зокрема, РФ, яка поруч із Сирію знаходиться, впливають на ситуацію?
— Що стосується Росії, то спочатку це було напруження після удару по сирійській території, по авіабазі, це було певне напруження, пік, принаймі, на рівні заяв напруження. Але вже після візиту Рекса Тіллерсона я бачу, що дещо змінилась знову риторика Трампа. Він вже знову, як і напередодні цієї хімічної атаки, інциденту з хімічною зброєю, він говорить вже, що не наполягає на швидкому усуненні Асада від влади в Сирії.
І своє відношення до НАТО, здається, змінив досить.
— Трамп змінив, тому що це була така подяка з його боку Альянсу за те, що країни Альянсу беззастережно підтримали його удар по сирійській авіабазі, хоча не було санкцій Ради безпеки ООН. Тому це була виключно подяка за те, що вони дружньо підтримали. Але це не знімає того питання, тієї вимоги, що всі країни через два місяці повинні показати плати підвищення своїх військових витрат двох відсотків. Тобто він сказав дякую фактично за те, що підтримали мій удар.
Що стосується Росії, то я б не сказав, що Росія втратила щось від того удару або програла. Воно, це протистояння вийшло на новий етап, і зараз я бачу, що відбувається після візиту Тіллерсона навіть перезапуск певних аспектів, пов’язаних із Сирією. Просто США підвищили свою роль в цьому процесі, вони підвищили свій актив у цьому питанні, можливо, у свій бік дещо перетягнули ініціативу з близькосхідних питань як геополітичну ініціативу. От що стосується Туреччини, то тут цікава ситуація, що якби там не казати, але ця хімічна атака на півночі Сирії фактично призвела до того, що Туреччина відверто відвернулась від Росії, тобто ті всі домовленості, які були в Ердогана з Путіним з літа минулого року, під ними підведено фактично певну риску. Туреччина отримала фактично під своє покровительство частину північної Сирії. Вона такий покровитель собі частини антиасадівської опозиції.
Цікаві заяви з турецького боку. Вони дуже активно розігрували цю карту від самого початку, що виключно це Асад вдарив, тобто вони різко виступили проти Асада, хоча говорили, що теж наполягають на швидкому усуненні Асада. Така ситуація на землі, як вони говорили, військово-політична. Треба рахуватися з реаліями. І от після цієї хімічної атаки раптом все змінюється. Туреччина починає співати осану Дональду Трампу.
Ранее военный эксперт Алексей Мельник в эфире «ГС» заявил, что в свете сирийской ситуации сомнительно, что сейчас кто-то осмелится инициировать отмену или смягчение санкций против России.
А эксперт института общественно-экономических исследований Юлия Курнишова заявила в эфире, что своим решением разбомбить сирийскую авиабазу Дональд Трамп получит поддержку среди республиканцев и бывшей конкурентки Хилари Клинтон.