Политолог: один депутат ВР обходится Украине в 1,2 млн в год
РИА Новости Украина – Радиостанция «Голос Столицы»
Количество народных депутатов нужно сократить до 200. Так считает глава парламентской фракции Радикальной партии Олег Ляшко.
Ляшко в качестве аргумента выдвигает тот факт, что на большинство заседаний в парламент приходят плюс-минус триста депутатов.
«Если 450 депутатов не могут ходить в зал, не могут работать – у меня вопрос: а для чего вы, скотиняки, здесь нужны? И почему люди должны вам платить зарплаты? И почему вы должны получать космические пенсии? И почему вы должны ездить в блатные поликлиники и за государственный счет все иметь?», – добавил Ляшко.
Вопрос о численности парламента уже поднимался – почти 20 лет назад. В 2000 году проходил референдум по поводу реформирования системы государственного управления. На нем почти 90% украинцев проголосовали за сокращение состава парламента до трехсот человек.
Надо ли сокращать количество депутатов в Верховной Раде, в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал политолог Николай Давыдюк.
(публикуется на языке оригинала)
На вашу думку, чи є сенс в 450 депутатах у Верховній Раді, якщо половина з них не приходить на засідання?
– Сенс є, тому що один депутат країні в рік обходиться в 1,2 мільйона гривень для бюджету. А один пенсіонер обходиться в 13 тисяч гривень.
Тобто щоб заощадити?
– Так. Як мінімум, півмільярда гривень ми зможемо на цьому заощаджувати. Але тут, крім питання кількості, надзвичайно велике питання якості. Тому що, наприклад, всі чомусь думають, що коли парламент скоротять до 200 чи 300 осіб, то в ньому залишаться найкраща частина. А якщо чисто гіпотетично в ньому залишиться найгірша його частина? Тобто ці 200 будуть тільки ті, хто не ходять і не працюють?
Мені здається, кількість важлива, і в населення запит є надзвичайно великий, щоб кількість депутатів була скорочена. Але ще більший запит на те, щоб парламент працював, щоб він показував якісний законодавчий продукт, щоб він показував якісні рішення, щоб з парламенту йшла ініціатива росту економіки.
Якби ВР працювала і у населення була, умовно скажемо, тисяча євро, а зарплата – дві тисячі, ніхто б не говорив про кількість. Туреччина збільшує кількість своїх депутатів, але це не викликає такої дискусії, яку б могло.
Якщо ці 200 депутатів будуть краща частина ВР — чи впораються вони?
– Насправді дуже багато депутатських активностей відходить на роботу в комітетах, на написання самих законів, хоча депутати фактично їх не пишуть. Цим займається штаб помічників, цим займаються дуже часто навіть компанії, які наймають.
Але дуже важливо також представництво в таких організаціях, як ОБСЄ, як Рада Європи. Ну, 200 може не вистачити, бо навіть якщо вони будуть їздити, тоді просто доведеться міняти принцип прийняття рішення – не більшістю, а більшістю від присутніх. Тоді з 200 можна буде працювати. Але насправді на таку формулу не завжди готові йти самі політики.
А яка оптимальна кількість депутатів?
– Чисто суб’єктивно можу відповісти на ваше запитання – десь 300. Це приблизно трошки більше 10 представників від кожної області. Мені здається, що зняття депутатської недоторканості принесло б набагато більше користі і ефективності роботі парламенту, ніж зміна кількості. Хоча зміна кількості теж потрібна.
Друге – зміна поколінь. Ті люди, які вже сидять там на схемах, які вибудували ці схеми, які є батьками цих схем – мені здається, їм вже пора була би йти на заслужений відпочинок, більше давати змогу професійним політикам працювати в парламенті, а не менеджерам від олігархів, не самим олігархам.
Чи може ця заява зроблена бути, щоб ініціювати чергові зміни до Конституції?
– Це так званий план Коксу, він більше року тому розроблявся. Наш парламент взяв на його впровадження, але по суті нічого не було зроблено. Тобто український парламент, як інституція, як офіс, недореформований. Він не змінений. Він працює, як гірші торговельні компанії 90-х років.
Тобто персонал на роботу не ходить, хто чим займається – ніхто не знає, це і призводить до таких абсурдних рішень. І надзвичайна кількість криміналітету. От сьогодні це український парламент. Йому треба мінятися відповідно хоча б до рівня ринку праці, який сьогодні є в місті чи в країні в цілому. Тобто все ж таки потрібно працювати за дисципліною, потрібно жити на ті доходи, потрібно перестати красти на підприємстві, де ви працюєте. Тому що у них інше відношення.
Мені здається, що проблема в цьому. Друге, що надзвичайно великі кошти проходять через політику. Надзвичайно багато впливу на ресурси державні, це багато в чому сприяє і спонукає до займання корупцією. Ну і низькі зарплати.
Може це просто фейк, який вкидається для обговорення, а реальних наслідків не буде?
– Я думаю, фейк для обговорення – це швидше зняття депутатської недоторканості з Савченко, яку вона просто зробила дуже нікчемною з юридичної точки зору. А скорочення кількості депутатів це насправді дуже великий запит серед самого населення.
Я думаю, взагалі політика зміни парламенту і припинення дармоїдства парламенту – це завжди риторика виборів. Можливо, це меседж на те, що все ж таки на осінь депутати очікують на вибори і вже сьогодні готові починати урізати свої можливості і кількість. Але я пам’ятав би, що ці депутати ніколи не приймали рішення проти самих себе.
В жодному разі за 25 років вони себе не обмежували ні в фінансуванні, ні в недоторканості, ні в якихось можливостях, парламент завжди голосував на свою користь. Тому тут треба, щоб суспільство почало на них тиснути. Тому що якщо не буде суспільного запиту і суспільного тиску, ці рішення ніколи не будуть прийняті.
Чи варто робити двопалатний парламент в Україні?
– Ні. Я думаю, що Україна не може потягнути один парламент, а уявіть, якщо депутатів буде тисяча.
А якщо скоротити кількість депутатів, але щоб було дві палати?
– Це буде гра в наперстки. Там скоротили, тут збільшили. Ні. Все ж таки треба вимагати ефективності і зміни поколінь, щоб політикою почали займатися професійні політики.
Ми пережили кілька хвиль криміналітету, червоних директорів, олігархів, ставлеників олігархів. Все-таки потрібно виходити на світову практику, коли політики займаються політикою. Коли виступи вирішують, за що голосувати, а не портфелі з грошима, які ходять по кабінетам.
Ранее политолог, директор Украинского института анализа и менеджмента политики Руслан Бортник в эфире «ГС» заявил, что депутаты обязаны быть примером политической культуры, а не создавать ситуации, которые дискредитируют и парламент, и страну.